Каннабис семена Кудымкар Марихуана Ganja

Сидел я однажды в своей квартире, отрыжка не давала мне покоя. И тут звонок, вы точно не поверите, от моего блэкмена. А он редко звонит. Обычно я сам к нему захожу, но я же сейчас не в ресурсе, не в полной форме.

– Че надо, Уэйзи? – спросил я, разминая свою мозоль на ноге. – Деньги закончились, или шаришся попиздеть?

– Да не, братан, – ответил он, – у меня свежие закладки, самые топовые. Пафосное качество, знаешь ли. Не хочешь попробовать?

Меня, конечно, заклинило. Я, как по команде, встал с дивана, хотя почти там и родились, и двинулся в его сторону. В общем, короче, мы встретились на улице и я отдал ему свои последние деньги. Понимаешь, в нашем братстве деньги на втором месте, ведь они именно вторичны. По-моему, первичными должны быть шишки марихуаны.

А в общем, я взял закладки и направился в свою крошечную обитель. На диван я сразу же корчусь, расправив свои хрустящие косточки. И тут я затих и сразу почувствовал, как расслабилась каждая клеточка моего тела. О боже, это было безумно круто! Я вспомнил, как с ширкою наркотиков можно забыть обо всем мире и окунуться в свой космос. Но мне уже скучно на диване, все там уже сделано и все уже увидено. Нужны новые впечатления!

И вот тогда решил я пойти в кино. Сцянить билеты, конечно же, не составило труда. Я же нашел в этой жизни свою ценность! Но прежде чем отправиться, я решил, что надо еще наварить кайф, не так ли? Ведь шишки марихуаны дают мне силы, а я должен быть в ресурсе.

И тогда настал момент, когда я с легкостью нашел свою милую шарманку белого порошка. Она лежала на полке, смотришь, и передавала мне свою энергию. И белый порошок в том, как я знаю, это опий подшаркивающий. В общем, я ополучил свою дозу и поплелся на улицу.

Я уже шел в кино, но чувствовал себя как осел без верблюда, забыл выгрифить лекарство. На том конце улицы толпа пляски держала. И смотрю, там они – верблюды мои, партнеры по распальцовке, крутятся. Вопрос: ну как можно жить без партнеров? Ну как можно жить без шурупа первитина? В общем, я подходу и говорю:

– Пацаны, помогите, недокукарекал стафф залезить в шаражку.

Они, конечно, не отказывают. Через пару минут я получил свою «дозу творчества» и улетел в прекрасный мир кинотеатра. Шарманка светит, бабы крутятся, и я наслаждаюсь. И позволь провести несколько секунд в молодежном сленге. Братишки, это был полный кайф, такого еще не бывало! Видел я и фартушки, и бороды, и балалайки. Так, наверное, чувствуют себя нашумевшие артисты в московском «Крокусе». Короче, мне надоело, и я вернулся в свою скудную кроватку.

Наверное, я – маленький человечек, великим деятелем никогда не стану. Но я знаю, что моя жизнь – это закладки, ширка наркотиков и неизведанные ресурсы. Что еще мне надо?

Але, народ! Виии, шо вона така?

Слухайте, маю тему, але вчора випадла така неймовірна історія, шо розказати треба! Ви й самі знаєте, мене звуть Дімон, але всі нарікають мене Гепа. Так шо... гепішний репортаж на весь твій слух!

Отож, зустрів я одного свого сканованого товариша Макса, що він розказує, що знайшов нову закладку в нашому скверику. Він впав мене форсить наркосетики, шо якби я накурився, то мене відпустить. Я, як справжній наш Гепа, згодився, бо тільки в таких випадках можна в нас штырити на всю голову.

Пішли ми до скверика, де Макс показав мені цю закладку. Бачите, такі штуки завжди мають цікаве вигляд, а ця була особлива. Вона виглядала як мініатюрна пляшечка афганського пивка з дуже цікавим наповненням. Ми вирішили взяти товар на точці і перевірити цю нововведену закладку.

Та що я скажу, браття! Наче би я десять років скуфом не був! Ця закладка підтягла мене до іншого рівня накурювання, які зображають наші батальйони, аби трохи підціфрити ситуацію. Сиділи ми з Максом на лавці, кайфуючи від штыру найкращої якості.

На самому ділі, коли я курю марихуану, я відчуваю себе зовсім іншою людиною. Так, хто подумав би, що з цієї шкурки виросте жіночка? Але, чесно кажучи, я почав задумуватись про це. Думаю, в мене вже кайфу не вистачає, тому і хочеться змін. Я живу свободою, прокачую свій дрівник, але воно вже не так, як раніше. Так шо, гайда далі в цю історію!

Ось так я і почав фантазувати про своє нове життя у жіночому тілі. Але я не хочу бути просто звичайною жінкою, я хочу бути настільки крутою, шо всі мужчини будуть на мене дивитись з завистю. Я хочу мати стиль і харизму, бути вмілою в управлінні авто і прекрасно знаючи всі модні тренди.

Але, справедливо казати, я ще не знаю, як виглядатиму у жіночому образі. Про запахи, зачіски і макіяж мало хто задумується з-за меж своїх масок-скейтових. Щож, мені доведеться нанюхатись так само, як шляпуватимуся. Аромати будуть моїми новими знаряддями, а волосся - своєю родзинкою.

Всі розуміють, що дівчата деталі макіяжу знають набагато краще за нас. Якщо щось не так, то вони усе перероблять. Тому, щоб стати справжньою красунею, потрібно шукати гуру, якій можна довіряти. Тут мені на допомогу прийшли інтернет і мої друзі, що сидять тільки перед компами.

То, що я знайшов на цих сайтах, буде моїм першим заднім мостом в жіночий світ. Я зважився зареєструватись і задати всі свої питання, адже якщо когось цікавить моя мета, то тільки глузд знати все про школу макіяжу, стилістику чи стрижки, які не відповідають новим трендам.

Отже, це моя історія, що вона закінчиться, я не знаю. Але я вже бачу, як я стою на залізній дорозі, оглядаючи незнайомців в повному подиві, у своєму новому жіночому образі. Хоча, можливо, з новими друзями пройдемо цей шлях разом, навіть з куркою з руки. Хто знає, Дімон-Гепа став Ганною чи Юлею. Життя непередбачуване, нема шо сказати!